Цей ранок нагадав мені про тебе, в моїй душі так порожньо тепер. Я досі ходжу просто неба, питаю у дня і ночі дети є, де ти є... Віч-на-віч залишаюся з думкою я, моє серце тихенько тремтить, за коханням усього життя я піду навіть у небуття. Не з
Мені сорочку мама вишивала, Неначе долю хрестиком вела. Щоб я легких стежинок не шукала, І до людей привітною була. Виконуй, доню - мама говорила, Життя закони істини прості. Не зраджуй землю, що тебе зростила, Не залишай нікого у біді. А сорочка мамина